Багато років тому в моїй голові з’явився образ незвичного транспорту, на якому людина лежить головою вперед і керує ним, ніби він є продовженням її власного тіла. Не автомобіль. Не мотоцикл. Не велосипед. Щось зовсім інше.
Роки проходили, але ідея не зникала. Наче постійно нагадувала про себе однією фразою:
«Я наділила тебе собою. Тепер твоя черга дати мені життя.»
Зрештою я перестав думати й почав будувати. Перший прототип створювався зі старих труб, деталей тренажерів і підручних матеріалів. Нам потрібно було лише одне — перевірити, чи може ця ідея стати реальністю.
Під час перших заїздів ми відкрили дещо несподіване: швидкість на спідометрі й швидкість, яку відчуває мозок, — зовсім різні речі. Навіть на відносно невеликій швидкості відчуття були значно сильнішими, ніж ми очікували.
Тоді ми зрозуміли: це не просто незвичний транспорт. Це новий досвід руху, у якому геометрія, положення пілота та керованість створюють особливе відчуття швидкості.
Так народився GRAVICOR — спортивний електротрайк із лежачим положенням пілота, створений не просто для переміщення з точки А в точку Б, а заради емоцій, які неможливо сплутати з іншими.
Ми не створюємо ще один електротранспорт. Ми переосмислюємо саме відчуття швидкості.
